Відео краще дивляться, ніж читають новини. Це очевидний факт. Подаємо наш аналіз досвіду та відверту розмову про те, що працює, із редакторкою газети «Слово трудівника», яка за 3 місяці наростила аудиторію більш як у 3 рази та активно розширює співпрацю зі спонсорами та меценатами.

Конкурсна заявка газети «Слово трудівника» з Якимівки Запорізької області від самого початку була цікавою, неординарною. Можливо, вона не була до кінця продуманою та не була дуже гарно виписана. Але ж і не варто було очікувати, що редакція нещодавно роздержавленої районної газети зможе виписати конкурсну заявку у відповідності до вимог та стандартів, звичних як для донорів , так і для досвідчених учасників грантових проектів. Тож ми, в Українській Асоціації Медіа Бізнесу (УАМБ), допомогли пройти колегам той етап. Тепер, коли є результати проекту за 3 місяці, ми раді, що не прогавили цікавий проект. І охоче ділимося знахідками та складовими успіху. Беріть на озброєння, копіюйте досвід – і створюйте власні цінні для аудиторії інформаційні проекти та сервіси!

Ідея

У своїй заявці редакція «Слово трудівника» так аргументувала доцільність проекту.

У новий для нас час децентралізації країни вкрай важливо зберегти та примножити славу рідного краю, його людей, історію видатних місць Якимівського району. Відео-огляди та короткі новинні влоги користуються неабияким попитом не тільки у соціальних мережах. Їх використовують під час різноманітних заходів, подають як візитну картку краю, посилюють ними туристичну привабливість регіону та бережуть на згадку для прийдешніх поколінь.

За останні два роки газета «Слово трудівника» своїм коштом та із залученням відповідних спеціалістів випустила у світ більше 20 інформаційних відеороликів про головні події Якимівського району. Ми показували як відкривалося поле для міні-футболу, розповідали про нову сільськогосптехніку, яку закупила громада щоб обробляти свої поля, ділилися враженням з заходів з відзначення ювілейної річниці Незалежності України, і так далі. Влоги були розміщені на сайті газети «Слово трудівника», на нашій офіційній сторінці у Фейсбук, інших соціальних мережах. Вони отримали схвальні відгуки та безліч перепостів. Саме так і виникла ідея проекту «Влог-візитівка громади».

Але коли КП «Редакція Якимівської районної газети «Слово трудівника» на виконання Закону України пройшло процес роздержавлення та перетворилося на ПП «Медіа-центр «Слово трудівника», створення відео історій життя району призупинилося за браком коштів. Саме тому ми подали заявку на конкурс для роздержавлених місцевих медіа від Української Асоціації Медіа Бізнесу, адже мріяли, що участь і перемога у ньому нададуть колективу ПП «Медіа-центр «Слово трудівника» необхідний поштовх для реалізації ідеї створення «Влог-візитівки громади».

Контент: що покаже «телебачення громади»?

Суть проекту – створення відео-історій Якимівського району.

Цільова аудиторія проекту – широка, від дітей передшкільного і шкільного віку до пенсіонерів та ветеранів праці. Тут і працівники сільського господарства, і вчителі, і медичні працівники, і підприємці, і місцева влада, і студенти, і особи похилого віку – все населення двох громад Якимівського району, 11 старостинських округів та сільської ради.

Один раз на тиждень команда влогерів виїжджатиме на місце (село, селище, старостинський округ) для запису відеоролика (всього планується 12-14 таких виїздів).

Результатом кожного виїзду буде відео-історія обсягом 3-7 хвилин про життя населеного пункту, його людей, подій на території. Глядачі влогу-візитівки зможуть дистанційно познайомитися із місцевими мешканцями, дізнатися про їхнє соціальне і культурне життя, ділитися враженнями від побаченого та переймати корисний досвід розбудови територій. З метою підвищення рівня медіа-грамотності населення плануємо залучати мешканців району до більш активної співпраці із ЗМІ, дієвої участі у висвітленні новин та досягнень, які через об’єктивні причини (нестача коштів, співробітників і т.і.) залишаються поза увагою редакції. Для цього у нашому влозі буде можливість розміщення відеороликів всіма мешканцями громад району. Ці ролики після проходження модерації та встановлення їх відповідності критеріям проекту (актуальність, цікавість, культурно-історична цінність тощо) будуть додані до загального архіву.

Очікування: що це дасть газеті та громаді?

Проектом було заплановано створення та поширення 14 сюжетів. За 3 з 4 місяців реалізації проекту опубліковано вже 18 сюжетів, і ще з десяток у роботі. Очікували, що сюжети набиратимуть по 6000 переглядів, в середньому. І якщо у квітні, на початку проекту, сюжети набирали по 2-3 тис переглядів, то червневі результати – 5-7 тис.

Ішим важливим результатом був розвиток співпраці із бізнесом. За час реалізації проекту ПП «Медіа-центр «Слово трудівника» планував не тільки зібрати відео-історію рідного краю, а й зацікавити місцевих меценатів у подальшій співпраці для створення великого відеоархіву Якимівського району. Адже коли грантові кошти буде вичерпано, влог-візитівка громади працюватиме і далі. Тому ми ведемо переговори і з сільськими радами (розпорядники бюджетних коштів на територіях), і з підприємцями. Не тільки поширюємо через соцмережі, але й показуємо свої відео ролики на засіданнях Асоціації фермерських господарств, місцевих підприємців тощо. «Слово трудівника» не вперше залучає до своїх заходів спонсорів, тому й цього разу очікуємо схвальний відгук про «Влог-візитівку», а головне – матеріальну підтримку проекту.

Реалізація: які ж результати насправді, і що є основою для успіху?

У цьому розділі – наша розмова із Тетяною Белименко, директоркою ПП «Медіа-центр «Слово трудівника» та ініціаторкою проекту Людмилою Шклярук, відповідальною секретаркою ПП «Медіа-центр «Слово трудівника».

 

Редакторський Портал: Які сюжети люди дивилися найбільше, а які – найменше? Чому так, як думаєте?

Тетяна Белименко: Менше всього переглядів у сюжету про виставку людей-інвалідів, Горьківський сад, молодіжний хаб та таврійців-хліборобів. Це були перші відеосюжети на «голій» нікому ще не відомій («не розкрученій») сторінці. Найбільше переглядів поки що у мусульманського свята, мабуть через те, що прийшлося до часу. А ще в нас такі спільноти дуже дружні. Тож коли сюжет вийшов – дивилися і у нас, у в Генічеську, і в Мелітополі, і в Турцію місцеві відправляли посилання…

«Спочатку люди боялися «зв’язуватися» із відеожурналістами, бо очікували неоднозначних роликів, якими зараз, на жаль, рясніє інтернет»

РП: А чи готові люди розповідати щось «на камеру»? В багатьох містах це велика проблема. Як цей процес відбувався протягом цих 3 місяців?

Т.Б.: Ситуація змінилася докорінно. Спочатку люди боялися «зв’язуватися» із відеожурналістами, бо очікували неоднозначних роликів, якими зараз, на жаль, рясніє інтернет. А коли побачили своїх знайомих, сусідів, родичів і те, що ми «даємо як є», і намагаємося подавати розповіді у доброму сенсі, тоді і пішли на контакт. Тепер буває, телефонує нам сільський староста і каже: «Є у нас хлопець із золотими руками… Так про мене не треба, мене й так багато. Про Андрія зніміть, будь-ласка!». І сама із Андрієм про наш приїзд домовляється!

А в Шевченковому нам цілий стіл накрили, бо чекали «Візитівку». Хоча спочатку (квітень-травень), коли ми дзвонили щоб домовитися про зйомку, шукали приводу для того, щоб «пропєтлять». Тож, на все потрібен час.

 

РП: Що саме люди хочуть дивитися найбільше, а про що найбільше хочуть розповідати герої сюжетів? Напевно, це різні речі… І яки ви долаєте цю різницю?

Людмила Шклярук: Хочуть дивитися про хороше, позитивне, про успіхи людей і громад в цілому (видно із кількості переглядів та лайків). А говорять про… Та як завжди, «усе пропало». Доріг нема, голова нічого не робить, надбавки не платять і т.і.

Як долаємо? Ну от, наприклад, були ми у родині Борисенків (баптисти із Мирного). Мати жалілася на те, що не отримує доплат та не має звання Мати-героїня. Почали з’ясовувати. Документи не всі зібрані та й ті, що були, наше УСЗН десь втратило. Довгі перемовини (наші) із соцзахистом – і сьогодні пакет документів є, справа розглядається!

Чи то були ми у хірургічному відділенні райлікарні. Спочатку головний лікар взагалі хотів розповідати про те, як медична реформа довела лікарні до «канцура». Почали розмовляти, зйомка пішла потроху, і з’ясували, що на базі нашої сільської лікарні успішно роблять протезування кульових і колінних суглобів. Лікарі досвідчені, обладнання як треба… І сюжет вийшов позитивний про те, що є, про те, чим ми пишаємося. А про провалену медичну реформу… – і без нас в Інтернеті купа роликів.

 

РП: Що саме – на вашу думку – вам вдалося найкраще за ці 3 місяці? Якими саме результатами пишаєтеся?

Т.Б.: Ми пишаємося великим колом друзів, яких знайшли під час роботи. Це коло щоденно росте. І тим, що проект «Влог-візитівка громади», про який особисто я мріяла багато років, нарешті втілився у життя. Ми пишаємося перемогою у грантовому конкурсі і тим, що нас почули і повірили в нас!

 

РП: В описі проекту, який ви подавали на конкурс, було зазначено, що “Влог-візитівка познайомить із місцевими мешканцями, поширить корисний досвід із розбудови території, збільшить туристичну привабливість”. Що саме і яким саме чином вдалося реалізувати?

Т.Б.: Наведу невеличкі приклади. Рамадан у родині Салаєвих із села Степового. Коли помічник імама із Херсонської області дізнався, що на заході буде «телебачення», приїхав особисто. У маленьке село Якимівського району!

Коли вийшов сюжет про районний музей – його перепостили більше 70 разів у т.ч. «Краеведы Мелитопольщины». І директорові музею почали надходити дзвінки про співпрацю…

А сюжет про директора школи і активне просування нової української школи сьогодні прикрашає фейсбук-сторінки НУШів по всій Україні.

Зараз в Інтерні активно поширюють сюжет про кандидата в нардепи від аграріїв «Село Роздол». Там наголошують на моменті будівництва нового міні-футбольного поля. Так от, наші подивилися і прокоментували: «А у Охрімівці без всяких кандидатів поле збудували». Дивилися ж бо на влог-візитівці)))

 

РП: Чи вдалося залучити меценатів? Чи є підприємці, які б замовили у вас послуги?

Т.Б.: Тут теж є цікаві історії.

Нас (ПП «Медіа-центр «Слово трудівника») запросили виступити організаторами боксерського турніру пам’яті відомого земляка. Спонсор турніру і запросив. Мовляв, я даю гроші, і знаю що тільки ви їх витратите як треба, і відеорепортаж зробите. Ну ми й зробили: велику фотозону, магніти-лотерейні білети, суперприз – боксерську грушу і провели його розіграш. Взяли на себе все – від сценарію до фінальної дискотеки. Зняли відеосюжет. Трохи заробили…

Зараз плануємо поїздку до «Джурів» – знімати наших туристів. Розповіли про це одному спонсору. Він забезпечить їжу і воду на всіх.

А ще виступаємо співорганізаторами Івана Купала. Спонсорує нас один народний депутат. На зароблених на минулих заходах коштах купили апарат солодкої вати, будемо роздавати дітям безоплатно (витрати покриє спонсор).

До того ж уже і не порахуємо скільки нам принесли їстівних і питних «подяк» герої візитівок)))

“Скоро – про хлопців АТОшників (а може й дівчат), студентів, що повернулися працювати до рідного краю, вчителя, що вперше бере перший клас…Щось таке, просте і наше.” 

РП: Вже маючи досвід за 3 місяці проекту, які б ви виділили “золоті рецепти успіху”?

Л.Ш.: Ми собі встановили за правило – не чіпати негативних тем. Буває, відкриєш стрічку новин, а там депутат брехло, дороги – лайно, той п’є, той наркоман, той щось вкрав… Да, лайків такі публікації набирають відрами, та який в них посил? Який образ громади роблять такі публікації? Тож знімаємо тільки про хороших людей, про позивні зміни, про розбудову краю, про те, чим можна пишатися. Якщо озирнутися навкруги – хорошого більше. Як там у Гарвардському девізі – кожен може змінити світ, треба лише докласти особистих зусиль. Думаю, що ми робимо саме це.

 

РП: Якщо так, то які саме теми ви для себе вважаєте найбільш перспективними для влогу на майбутнє? Чому саме це?

Л.Ш.: Важко сказати. Спочатку ми планували зовсім інші сюжети. З часом за рекомендаціями на місцях обирали людей, про яких навіть не знали. Зараз все так швидко змінюється. Йдуть реформи освіти і медицини, соціальної сфери. На Сході взагалі війна…

Тому із найближчих планів – хлопці АТОшники (а може й дівчата), студенти, що повернулися працювати до рідного краю, вчитель, що вперше бере перший клас, молодий розбишака, який сьогодні вдягнув поліцейську форму…

Щось таке, просте і наше.

А на конкретному прикладі – із останнього відеосюжету. Андрій Соболь із Розівки, скромний хлопець 23-х років, вчитель і майстер робити різні речі із дерева. Наскільки нам відомо, після виходу відео сюжету у нього побільшало заказів. Побільшало так, що голови нема коли підняти. Хлопець заробить – а ми за нього порадіємо. Як і порадіємо за свою причетність до його популярності. Значить – не дарма ми це робимо.

https://www.youtube.com/watch?v=V9u596mCOcs&feature=youtu.be

 «Є щось набагато більш матеріальне, ніж гроші – це довіра і повага»

РП: Що цей проект дав матеріально вимірюваного редакції? Можливо, у вас з’явилися нові передплатники, нові партнери, нові рекламодавці?

Л.Ш..: За ці три місяці ми придбали нових друзів «Слово трудівника» і «Візитівки». Як оцінити телефонну розмову, де на другій стороні слухавки через сльози вдячності людина розповідає, як дивилася перший в житті відеосюжет про себе? Є щось набагато більш матеріальне, ніж гроші – це довіра і повага.

Останнім часом до редакції газети приходить все більше схвальних відгуків не тільки від героїв влогу, а й від їхніх і наших знайомих, від представників влади, працівників соціальної сфери, національних меншин. Буває, перестрінуть просто посеред вулиці, щоб подякувати.

Але хочу сказати ще про одне. Важливе.

На початку 2000-х у районі ще працювало Якимівське телебачення. Вечірнє. По п’ять годин на метровому каналі. Дуже популярне і страшенно дороге. У 2002-му районна влада прийняла рішення про його закриття. І разом і з ним зникла історія нашого краю. Старші мешканці району пам’ятають, що десь і колись бачили по телевізору як Президент України Леонід Кравчук тут, на нашій землі, особисто відкривав запуск природного газу. І десь був відеозапис як святково відкривають новенький міст через залізну дорогу на вокзалі. І велика ферма із рябими коровами… і перший новенький Джон-дір у сусідньому господарстві. Я теж пам’ятаю, що був такий відеозапис, а знайти не можу. Навіть, за гроші. Був на якійсь касеті у колишнього директора телебачення. Був і зник. А з ним – ціла епоха із життя нашого краю.

«Влог-візитівка громади» стає не менш популярним. А завдяки підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу і сучасним технологіям сьогодні «по кишені» навіть такому маленькому приватному підприємству як «Медіа-центр «Слово трудівника». Ми «обростаємо» прихильниками, привертаємо увагу влади і меценатів та користуємося повагою серед простих мешканців краю. За останні три місяці ми потоваришували із більше ніж сотнею цікавих працьовитих людей, побували у цеху із виробництва квасу і в операційній на заміні суглобу, в якимівських підземеллях і в старовинних храмах, в полі і у коморі… А разом із нами там побували тисячі наших глядачів. І запевняємо, ці відеозаписи із «хмари» ніколи не зникнуть.

Т.Б.: Так, наша аудиторія значно зросла. Серед наших партнерів сьогодні (скромно опускаємо очі) УАМБ і всі, хто її підтримує, а також голова Якимівської РДА, народний депутат України, голова Аграрної спілки України, керівники місцевих фермерських господарств та виробничих підприємств.  І може трохи пафосно, ми працюємо на благо громади разом із громадою.

ПП «Медіа-центр «Слово трудівника», «Влог-візитівка громади» і мешканці Якимівського краю красно дякують Українській Асоціації Медіа Бізнесу та фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні за можливість реалізувати цей медіа-проект!

«Кожен може змінити світ, треба лише докласти особистих зусиль»

НАГАДУВАННЯ ТА ПОДЯКА

У квітні 2019 року 10 місцевих медіа розпочали реалізацію власних проектів із розвитку взаємодії з аудиторією та залученню нових груп читачів. Редакторський портал розказує про досвід кожного з учасників проекту, ініційованого Українською Асоціацією Медіа Бізнесу за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Проект «Посилення економічної самостійності та цінності місцевих медіа для місцевої громади», що здійснюється за підтримки фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.