Ірина Гнатюк: Люди все одно будуть говорити самоволка, а не самохід, і беспредел, а не свавілля

Нещодавно у видавництві «Знання» вийшов друком завершальний, четвертий том академічного «Російсько-українського словника». Відтепер журналісти, літредактори, перекладачі мають у розпорядженні ресурс, який встановлює сучасні, офіційні норми перекладу українською мовою. Про те, як творилися ці норми, «Культові мови» розповіла Ірина Гнатюк, керівник авторського колективу, що працював над словником, кандидат філологічних наук, завідувачка відділу лексикології та лексикографії Інституту української мови НАНУ.



Ірина Гнатюк: Люди все одно будуть говорити самоволка, а не самохід, і беспредел, а не свавілля

Востаннє академічний тритомний «Російсько-український словник» виходив майже 30 років тому. У які часові проміжки в лексикографії прийнято оновлювати і перевидавати словники?

- Світова практика, принаймні, у заможних країнах, - перевидавати словники мало не щороку. Але якщо йдеться про академічні словники, то це, можливо, і недоцільно. Адже якщо мова за рік оновиться на якихось дві тисячі слів, їх достатньо зафіксувати у бюлетенях чи невеликих словниках нових лексем. На мій погляд, етапні версії академічних словників мають виходити з інтервалом у три десятиліття. За цей час суттєво оновлюються і мова, і лексикографічна та мовознавча теорії, і, зрештою, правопис. А якщо врахувати, що готуватися словник буде років десять, а то й більше, то й виходить, що нові словники у нас з’являються з інтервалом майже у півстоліття.

Так сталося і з «Російсько-українським словником». Випустити його Інститут української мови планував ще з 1992 року, але робота просувалася дуже повільно. По-перше, ми знаємо, якою тоді була економічна ситуація в країні. По-друге, колектив лексикографів у нас невеликий, а поточних завдань було багато - одному науковцеві доводилося працювати одразу над кількома словниками, і це сповільнювало процес. Втім, 2006 року робота над новим «Російсько-українським словником» активізувалася – ми почали і доповнювати його російську частину, орієнтуючись на найновіші російські лексикографічні праці, і редагувати матеріал. Себто, процеси, які мали бути послідовними, ішли одночасно. Але в результаті ми отримали російсько-український словник, що принципово відрізняється від попередніх видань.

Перефразовуючи класика: чотири томи – а скільки емоцій!

У чому полягають ці відмінності?

- По-перше, на третину збільшився реєстр словника. Він містить 180 тис. слів у російській частині, тоді як у словнику, виданому 1987 року, їх було 120 тис. По-друге, ми намагалися максимально позбавитися росіянізмів, що ними рясніли попередні словники. Відомо, що в радянські часи існувала практика – на першому місці у статті російсько-українського словника мав наводитися відповідник, наближений до російського слова. Скажімо, першим варіантом перекладу слова процент мав бути саме процент, а відсоток міг бути тільки на другому місці. Тепер же ми бачимо, що в активному ужитку слово відсоток практично витіснило процент, і це знайшло відображення у словнику. Те саме стосується слова заложник, нормою перекладу якого став заручник, або слова склока, до якого подаємо тільки відповідник чвари, причому в усьому словотвірному ряді (склочный – чварний, склочнический – чварливий, склочничество – чварливство, склочность – чварність, чварливість). Суттєво розширено ряди розмовної лексики (сделка – гендель, сделочка – гендлик, чекнутый - схибнутий).

Також ми позбавилися від росіянізмів, які в попередніх словниках фігурували бодай не на першій, але на другій позиції. Наприклад, до слова сахар – ми подаємо тільки відповідник цукор. Знову-таки, в усіх його похідних – цукраза (а не «сахараза»), цукрат (а не «сахарат»), цукорок (а не «сахарець»), цукриди (а не «сахариди»), цукрування (а не «сахаризація»), цукрометр (а не «сахариметр»). Ми залишили тільки сахарню – як історизм, слово, наявне у творах нашої класичної літературної спадщини.

Тобто, тепер правильно казати не полісахариди, а поліцукриди?

- В ідеалі, так. Утім, від усіх росіянізмів звільнитися не можна. Є, наприклад, слова з суфіксом -к-. Пошук відповідників до них не завжди увінчувався успіхом. Так, до слова почемучка ми знайшли гарні відповідники – чомусик, питайко (раніше було ще чомучка, але ми від нього відмовилися, як від кальки). Але от є, наприклад, слово самоволка. Ми запропонували до нього переклади самохід та самовідлучка. Це придумані нами відповідники, і ми ними не дуже задоволені. По-перше, люди все одно будуть говорити самоволка, а не самохід. По-друге, це результати пошуків довкола російської моделі слова. А треба шукати повноправний відповідник з іншою внутрішньою формою. І знову виникає питання – чи варто його шукати, якщо всі вже звикли до слова, оформленого, як росіянізм?

Те саме стосується ще одного слова – беспредел. Ми подаємо до нього відповідники свавілля, сваволя, вседозволеність. Беспредельщик, відповідно, у нашому словнику фігурує як свавільник, сваволець. Можливо, подібні слова краще залишати, як росіянізми, адже спроби створити відповідник будуть штучними. Проте хіба погано, якщо лексикографи підходять до справи творчо? Наприклад, до слова балдёж ми подаємо відповідники чманорай і кайф (оскільки балдетьчманіти, чуманіти). Слова чманорай ви в Google поки що не знайдете – це знахідка автора, який укладав у словнику літеру «Б». І це добре, що є такі знахідки, тим більше якщо вони не суперечать мовній системі.

Свого часу сенсацією став «Російсько-український словник складної лексики» Святослава Караванського, де знахідок, про які ви говорите, було безліч. Крім того, сьогодні в інтернеті доступний, серед інших, російсько-український словник А.Кримського та С.Єфремова, де можна бачити, як у 1920-30-х роках мовознавці намагалися шукати питомі українські відповідники російським словам. Чи увійшли до вашого словника відповідники із цих джерел?

- Безперечно. І традицію, закладену в словнику А.Кримського і С.Єфремова, треба продовжувати. Цей словник дуже часто ставав нам у пригоді, ми взяли з нього багато відповідників. Наприклад, единорог – однорожець, безбородый – безбородько, голобородько та багато інших. Шкода, що четвертий том цього словника у 1930-х роках знищили. Ми зверталися і до інших відомих лексикографічних праць – словника М.Уманця і А.Спілки, «Московсько-українського словника» В.Дубровського, де є розкішні українські відповідники російським словам, до «Російсько-українського словника ділової мови» та «Російсько-українського фразеологічного словника» Є. Плужника і В. Підмогильного, які шукали українські відповідники без орієнтації на російську мову. Згаданий словник Святослава Караванського теж був нашою настільною книгою. Адже він показав шлях, як змінювати погляд на українське слово, на те, як треба відкидати русизми, кальки, буквалізми. Втім, відчутно, що у його підходах є багато ідеальних моментів – себто він пропонує відповідники, що їх українська мова має прагнути, але в житті вони не трапляються.

Не секрет, що консервативні користувачі мови часто не готові сприймати «розкішні» українські слова, якщо вони далекі від російського відповідника. Чи є сенс вводити їх до активного вжитку, якщо вони, можливо, у ньому не закріпляться?

- У пошуку відповідників має панувати принцип розумної доцільності. Звичайно, слово-динозавр викличе спротив. Але якщо слово справді потрібне людям, воно обов’язково закріпиться. Свого часу, коли фотографи почули слово світлина, вони казали: «Яке ж гарне слово, ми тільки його будемо використовувати замість фотографії». Слово справді гарне, милозвучне, і його досить активно вживають. Але зверніть увагу, продуктивного словотворчого ряду воно не продовжує. Наприклад, немає аналога слову фотографувати (адже не скажеш «світлувати» чи «світлити»). А живе слово має функціонувати не тільки як, наприклад, назва предмета, а й творити словотвірні ланцюжки.

Робочі матеріали до «Російсько-українського словника»

А який підхід сьогодні у мовознавців до англізмів, що їх теж активно запозичує українська мова – зокрема й через російську?

- Ясна річ, ми фіксуємо такі слова – і в лексичній картотеці Інституту української мови, і в нашому «Російсько-українському словнику». Тут варто звернути увагу на так звані слова-композити, номінативні назви, що їх ми пишемо через дефіс (бізнес-клас, медіа-простір тощо). Звісно, ми не пропонуємо якогось особливого перекладу цих слів. Йдеться радше про правопис. Свого часу деякі мовознавці обурювалися – ну що це таке: «міні-спідниця», «максі-спідниця»? Цілі статті про це писали. Але загальний образ цих слів відтоді не змінився. Проте сьогодні наші граматисти, стилісти, унормовувачі мови наполегливо рекомендують змінювати загальний вигляд запозичених іншомовних слів, щоб вони швидше приживалися в мові, українізувалися. Адже це наш тип мислення – ознаку предмета має позначати прикметник, а не іменник. Тому замість бізнес-інтерес краще казати бізнесовий інтерес, замість онлайн-простір чи медіа-простіронлайновий та медійний простір. Адже елементи «бізнес-», «онлайн-» та «медіа-» тут насправді виконують функцію означень. Та й узагалі українська мова активніше, ніж російська, залучає до своєї системи запозичені слова, вони швидше втрачають образ «іншомовності». Те ж слово онлайн деякі російські словники досі подають через дефіс: он-лайн.

До речі, чи потрапляє до лексичної картотеки Інституту української мови (а відповідно, і до словників) специфічна лексика з українського сегменту інтернету?

- Раніше ми розписували тільки друковані джерела. Існували суворі вимоги – те чи те слово може потрапити до картотеки, якщо його зафіксовано в кількох джерелах і в кількох стилях. Засідала спеціальна картотечна рада, яка вирішувала, гідні тексти певних авторів для розписування, чи ні. Так, наприклад, свого часу вважали, що з творами Юрія Андруховича ще можна почекати (тепер вони вже збагатили матеріали лексичної картотеки). Кілька десятиліть тому орієнтувалися насамперед на мову художньої літератури, а тепер це мова мас-медіа. Проте якщо вживання слів у газетах і журналах ми досліджуємо більш-менш системно, то над фіксуванням мови інтернет-форумів поки що працюють ентузіасти. Звісно, виходять словники нових слів і значень, є спроби фіксувати мову інтернету в невеликих лексикографічних працях, але системного характеру це поки що не набуло. Втім, ми розуміємо, що підходи до формування корпусу української мови треба змінювати. Над цим питанням активно працюють в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та в Українському мовно-інформаційному фонді НАН України.

А як щодо мови реклами? Адже там нерідко трапляються продуктивні новації. Як-от слово «снікерсуй» (відповідник російському «сникерсни»), яке дало цілий ряд подібних новотворів. Чи мають вони шанс на те, щоб увійти до словників?

- Такі слова мають пройти «мовний кастинг». До загальномовного словника їм, напевно, ще далеко, їх місце - у невеликих словниках нових слів і значень, які мають фіксувати мову на певному хронологічному зрізі. Якщо видавати ці словники регулярно, скажімо, щодва роки, ми самі побачимо, яке слово закріпилося, а яке є одноденкою. Це, наприклад, стосується слова «тітушка». Мене колись запитували, чи є у цього слова шанс потрапити до загального словника української мови? Я тоді відповіла: «Звичайно, його ж усі вживають». А от минуло кілька місяців – зникло і слово, і явище. Та й сам Вадим Тітушко зрозумів, що не треба бути Геростратом.

Так само із нашою картотекою новітніх надходжень – у 1990-х роках туди увійшло дуже багато слів часів перебудови, які нині вже стали історизмами. Тож важко одразу сказати, чи має слово шанс потрапити до реєстру загальномовного словника.

Слівцю «позикуй» ще рано до Словника української мови

Варваризмові «тревелуй» - і поготів

Ще одна тенденція у ЗМІ – вживання так званої «скрипниківки» (етер, а не ефір, катедра, а не кафедра тощо). Причому, авторитетні мовознавці доводять, що такі варіанти правомірні. Чи увійшли вони до «Російсько-українського словника»?

- Ні, бо тут ідеться про правопис, а не про варіанти значень. Ми не можемо, видаючи нормативний словник, орієнтуватися на норми, які ще не затверджені правописом. Так, у деяких підручниках з фізики уже пишуть йон, але чинний «Український правопис» ще подає іон. Тому ми не можемо подавати це слово інакше, хоч би якою консервативною не здавалася б нам норма. Втім, мовна практика має йти попереду і диктувати правила нам, лексикографам. Якщо говоритимуть і писатимуть тільки етер, це обов’язково буде відображено у словниках.

«Культ мови»

Фото автора

Комментарии
Войдите через социальную сеть
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
 
«Не покладайтеся на власну «редакторську інтуїцію». Ви маєте справу з інформаційними технологіями - і тут керують алгоритми!»
Віталій Гордуз, керівник інтернет підрозділу УМХ
Цифрова реклама у регіональних ЗМІ: як її нарощувати?
События
Специально для «РП»
Як Calkins Media покращила поширення своїх місцевих новин, використавши формат відео
Джессіка Мартінез (Jessica Martinez), координаторка комунікаційних проектів у Американській газетній асоціації (NAA)
Цифрова реклама у регіональних ЗМІ: як її нарощувати?
Олексій Погорелов, генеральний директор Української Асоціації Видавців (нова назва – Українська Асоціація Медіа Бізнесу) Віталій Гордуз, керівник інтернет підрозділу УМХ