5 рекомендацій: як покращити якість роботи журналістського колективу?

Або Чому журналісти мають описувати, як саме вони працюють



5 рекомендацій: як покращити якість роботи журналістського колективу?


Елайт Труонг є членкинею команди Vox Products. Вона щомісяця пише про інновації для Poynter.


Сандья Камбампаті (Sandhya Kambhampati) розпочала свою журналістську кар'єру як репортерка у галузі роботи з масивами даних. Оскільки вона та її команда мають справу зі складними проектами, вони швидко навчилися працювати за допомогою нотаток - у випадках, коли їм потрібно пояснити новим співробітникам сутність їхньої роботи.

Але проблема все ж таки існує. Незважаючи на те, що її команда робить нотатки, новачкам все ж важко розібрати мову скорочень, акроніми та посилання на внутрішню інформацію, які роблять ті члени команди, які працюють у проекті довший час.

Це її непокоїло. Вона докладала зусиль, щоб бути певною, що її команда розумітиме більше, ніж достатньо для того, щоб продовжувати роботу після того, як вона звільниться, але для нових найнятих у команду людей зрозуміти сутність роботи не завжди було легкою справою. Інші журналісти, як от її друзі на щорічній конференції, яку організовує Національний інститут репортерства із залученням комп'ютерів (National Institute for Computer-Assisted Reporting), докладають чималих зусиль, щоб вирішити ту ж саму проблему.

«Багато людей не знають, що робити, коли інші люди йдуть або коли приходять нові», - каже вона. І хоча більшість має майже універсальне відчуття розчарування щодо браку внутрішніх процесів передавання знань всередині колективу, треба ще дуже багато зробити, щоб люди почали піклуватися про те, як вони можуть покращити ситуацію.

Коли Камбампаті у цьому році почала працювати у проекті за підтримки фундації Найта-Мозілли (Knight-Mozilla), вона хотіла привернути увагу до того, що редакції усіх розмірів стикаються з цією проблемою. В огляді, опублікованому як частина її дослідження, зазначено, що 74 з 82 опитаних журналістів стверджують, що в їх редакціях немає чітких політик входу та виходу [на роботу у редакції – Прим.РП] – а ті 8, які залишились, зазначили, що в їх редакціях стандарти щодо цих процесів є, але вони не прописані. У багатьох з цих ситуацій є одна чи дві людини, які знають усе, і усі зазначають, що у випадку їх звільнення редакція матиме проблеми.

«Якщо цих правил не дотримуватися – їх можна взагалі не мати», - каже вона. – «Але ж журналісти описують новини – отже, так само ми маємо описувати роботу, яку робимо».

Вона розробила опитувальник, щоб зібрати інформацію про правила та вимоги під час виходу на роботу та звільнення (або відсутність таких) – і опитала усіх, хто працює в редакціях і має пропозиції щодо способів, якими інституційні знання у цій царині можна зробити більш широко відомими. Наводимо 5 рекомендацій, якими Камбампаті поділилася за результатами свого дослідження.

Якщо ви будете ділитися інформацією, яку отримали – тільки посилите командну роботу, і в жодному разі не станете менш цінним для команди

«Багато людей написали [в опитувальнику], що…", - сміється Камбампаті - "Я не збираюся описувати те, про що дізнався, тому, що людина, яка прийде після мене, матиме такі самі навички, і я втрачу свою унікальність".

«Журналіст не повинен так думати!», - каже вона.

«Ви [повинні] ділитися інформацією тому, що це зробить нас кращими, а розуміння того, як працюють інші люди, допоможе нам дивитися на речі з різних боків», - каже Камбампаті. - "Можливо, ви завжди отримували інформацію або необхідні вам дані з джерела у один і той самий спосіб, але, імовірно, цей спосіб не був найкращим».

Примусивши себе послухати, як можна виконати цю ж роботу у інший спосіб, замість того, щоб конкурувати всередині компанії, ваша команда може зрости, - сказала вона. І журналісти, які прагнуть зберегти приватність та захистити свої джерела інформації, все ж можуть поділитися частинкою знань і пролити світло на те, яким чином вони роблять свою роботу.

Відгуки на публікації дають журналістам та редакторам час, щоб прореагувати на те, що спрацювало, а що - ні

Аналізуючи, як спрацьовує програмування, будь-хто, хто використовує елементи такого програмування у своїх історіях або створює інструменти, які дозволяють аналізувати роботу програм, задається питанням – як спрацював задуманий механізм – та оцінює, як це вплинуло на інформативність сторітелінгу. Будучи частиною спільноти репортерів, які працюють з масивами даних, Камбампаті каже, що отримує вигоди від того, що має доступ до колективного знання і може аналізувати реакції своїх колег за різні роки.

«Команди, які працюють з даними та з новинами, повинні документувати більше за інших», - каже вона. – «Якщо репортери та редактори будуть періодично збиратися, щоб аналізувати те, як працюють їх історії, вони, окрім іншого, отримають вигоду з уроків щодо того, який внесок у кінцевий результат зробило те, як була розказана історія, як «зіграла» репортерська частина, і як матеріал в цілому був проредагований».

Відкрийте можливість редагування для якомога більшої кількості користувачів

Коли вона працювала репортеркою із загальних питань [тобто не мала певної спеціалізації – прим.РП] декілька років тому, редактори ставили доречні питання – пригадує Камбампаті. «Вони завжди мали питання чи уточнення протягом процесу редагування, що робило мою роботу кращою. І я завжди пам'ятала це, почувши одного разу, що щось неодмінно повинно бути позначеним як головне», - каже вона. – «Але коли історія опублікована – усі нотатки втрачаються. Нотатки, які містять додаткову інформацію, про яку ти ніколи не думав, і яка може привести тебе до нових тем та історій. Ми практично не маємо гарних навичок у організації процесів, подібних цьому».

Один зі способів вирішити це питання – поширювати нотатки через такий інструментарій, який дозволить збирати їх усі разом – якщо багато людей використовують Google Docs або Evernote, надайте їм дозволи на доступ, використовуючи адресу електронної пошти організації. Редакційна «вікі», яка оновлюється і доповнюється описами нових процесів, з центральною домашньою сторінкою, на якій можна знайти усі документи, буде особливо корисною.

Подбайте про те, щоб ваші команди були підготовленими навчати нових людей працювати з вами

Одна з проблемних тенденцій, позначена у дослідженні Камбампаті, полягає у тому, що багато людей працюють з одним чи двома членами команди, які знають усе. Якщо така людина звільняється, не підготувавши собі заміну, це може стати катастрофою.

«Робота з гарячими новинами є «вищою ланкою» редакційних процесів в уявленні багатьох працівників редакцій», - каже вона. – «І коли я це зрозуміла, подумала, що дуже важливо мати сценарій на випадок, коли хтось новий приходить до редакції – неважливо, якого ця редакція розміру: велика чи маленька. Журналісти мають лише 24 години на добу, і якщо ми витрачатимемо цей час, переробляючи ту саму роботу, це буде неефективно».

Зміни є найбільш результативними тоді, коли у адаптації та підтримці беруть участь багато людей

Письмове документування забере деякий час, але надасть можливість порівняти нотатки із документами, створеними департаментами по роботі з особовим складом (HR) – наприклад, подібно до того, як працює технологія подання звітів про витрати, - каже Камбампаті.

«Подумайте, наскільки корисним це є у випадку, коли ви щось робите вперше або вдруге через декілька місяців», - зазначає вона. – «Ви будете знати, куди клікнути». Це також справедливо і для журналістів, які не знають «автоматично», що роблять їх колеги.

Багато респондентів висловили побоювання, що колеги неохоче будуть документувати свою роботу або не будуть ділитися цими документами, якщо процес буде примусовим. «Документи не можуть просто прийти від одного редактора – вони мають поступати звідусіль в редакції», - каже Камбампаті. Якщо одна особа відповідатиме за усю документацію, яка має бути створена, це швидко стане стандартною практикою. На противагу, чим більше людей будуть створювати документи, тим більше людей будуть охоче читати їх та, у свою чергу, оновлювати, коли вони застаріватимуть.

Якщо ви працюєте у редакції, і вам є що запропонувати Сандії Камбампаті, візьміть участь в опитуванні, яке відкрите до 31 липня. «Я мрію зібрати відгуки від 100 редакцій до того часу, і бажано якнайбільше – від фотографів, фахівців з роботи з відео, та продюсерів мультимедіа», - зазначає вона.



Оригінал цієї публікації – тут: http://www.poynter.org/2016/why-journalists-need-to-report-on-how-they-work/420138/

Комментарии
Войдите через социальную сеть
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
«В Генеральной прокуратуре Украины официально заявили, что пропавший из-под домашнего ареста бывший ректор Налоговой академии Петр Мельник находится в США, в штате Калифорния.»
 
«Не покладайтеся на власну «редакторську інтуїцію». Ви маєте справу з інформаційними технологіями - і тут керують алгоритми!»
Віталій Гордуз, керівник інтернет підрозділу УМХ
Цифрова реклама у регіональних ЗМІ: як її нарощувати?
Самое читаемое
События