Мешканцям потрібні їхні газети – місцеві, інформативні, та такі, які допомагають вирішувати актуальні питання. Одного лише «інформування» сьогодні недостатньо, щоб бути справжнім медіа громади. А коли газета справді потрібна людям – то й тиражі ростуть. Аналізуємо досвід «Сільських новин» з Троїцького, Луганської області, які за 3 місяці збільшили тираж на третину (!).

На території Троїцького району в 2017-2018р.р. створено дві об’єднані територіальні громади: Троїцька, до складу якої входить 12 старостинських округів з населенням 14151 особа, та Привільська, до складу якої входять 2 старостинських округи з населенням 1511 осіб. Села старостинських округів знаходяться на відстані до 30- 50 км від центру громад. Відсутнє автобусне сполучення, у більшості населення немає коштів на придбання комп’ютерної техніки та підключення до Інтернету, що позбавляє мешканців громад можливості звернутися з проблемними питаннями до місцевої влади або до фахівців і отримати відповіді. Саме така аргументація була наведена у заявці, яку «Сільські новини» з Троїцького, Луганської області подали на конкурс, організований Українською асоціацією медіа бізнесу (УАМБ) за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.

Рішення, яке запропонувала редакція – встановити картонні коробки в кожному старостинському окрузі для збору запитань та пропозицій від населення до влади, до організацій житлово-комунального та соціально-побутового сектору та інших. Редакція планувала щотижнево збирати листи з картонних коробок, опрацьовувати їх, надсилати запити до відповідних структур. А на підставі відповідей – готувати матеріал та розміщувати його щотижня в рубриці «Життя громади». В редакції очікували, що ця робота підвищить довіру до місцевого видання та до ефективності взаємодії журналістів із владою та громадою. «Газета стане медійним майданчиком для спілкування місцевої громади та влади, сприятиме підвищенню рівня прозорості та відповідальності місцевих органів самоврядування, забезпечить поінформованість громадян про стан вирішення актуальних проблем громади, що підвищить попит на газету і тим самим сприяє поліпшенню фінансової стабільності редакції». Саме таким був план.

Марина Животкова, редакторка газети «Сільські новини» та сайту Троїцьке.City на прохання «Редакторського порталу» поділилася досвідом, здобутим у процесі реалізації цього проекту.

Марина Животкова: «Ми провели опитування по громадах і виявили, що мобільний інтернет в селах працює слабо, а подекуди і зовсім не “дістає”, а провести швидкісний інтернет не у всіх селян та пенсіонерів є кошти. Тож тим, хто “мобільний”, ми створили можливість налагоджувати діалог через сайт і наші сторінки у Facebook – Троїцьке.City та редакція газети “Сільські новини”. А тим, хто не має доступу в інтернет мережу, запропонували подавати письмові запити до “скриньок”. Для цього в редакції журналісти власноруч склеїли 25 коробок із картону. Майже два тижні троїцькі журналісти активно працювали в громадах району та розповідали про старт нового проекту “Встановлення відкритого діалогу з об’єднаними територіальними громадами та органами місцевого самоврядування через місцеву газету”. Зробили анонс в газеті та на сайті, розіслали листи по громадах, розказали про новацію в соцмережах, роздали людям листівки на вулиці і розклеїли плакати всюди,де люди бувають часто.

Примітні коробки та оголошення – важливі візуальні подражнювачі, які привертають увагу людей до ініціативи редакції «Сільських новин»

Пояснювали, що питання та пропозиції мешканці громади можуть покласти в картонні коробки, які будуть розміщенні в 12 старостинських округах Троїцької громади, в двох селах Привільської громади, в Покровській та Тимонівській сільських радах, а також запропонувати теми дискусій при вільному відвідуванні медіамайданчику в редакції.»

Редакторський Портал: Чому відповіді на запитання поширювали саме через газету? Адже маєте і власний сайт, і акаунти у Фейсбуці.

Марина Животкова: Скажу чесно, що до початку цього проекту ми мало уваги приділяли саме допомозі нашим читачам в пошуку відповідей або у просуванні їх ідей в межах громади. Цей процес забирає дуже багато часу, а ресурсів у маленької редакції районної газети небагато. А тут завдяки підтримці УАМБ та Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні з’явилася можливість втілити це в життя. А ще довести собі і читачам, що разом ми сильні.

А друга вигода — це популяризація самої газети “Сільські новини”. Наша цифрова газета стає все більш популярною — бо і дешевша вдвічі (передплата паперової газети 30 гривень на місяць, а цифрової всього 15), та ще й у повнокольорі. Але пенсіонери та прості селяни не мають вдома дорогих гаджетів, і газета залишається для них єдиним джерелом місцевої інформації. Тому відповіді на питання, які вони клали до скриньок, для них були доступні саме на сторінках традиційної друкованої газети.

А ще для багатьох троїчан саме матеріальність газети додає їй довіри. Друкованому слову вірять більше, ніж цій саме інформації на сайті чи в соцмережах.

— В газеті, коли “пропечатали”, то вже й сокирою не вирубати. А на сайті сьогодні надрукували, а завтра “поправили”, — каже наша постійна дописувачка із села Бабичеве Алла Мастакова. — Я користуюся інтернетом, і всі його переваги розумію, та газета мені більше подобається. А особливо – рубрика “Життя громади”.

«Друкованому слову вірять більше, ніж цій саме інформації на сайті чи в соцмережах»

РП: Чи багато було охочих листуватися із газетою? Що саме хвилює людей і чи дійсно вони готові включатися у якусь роботу у своїх громадах?

М.Ж.: В квітні до наших скриньок надійшов 51 лист, в травні — вже 68, а в червні — 45. З усіх цих 165 питань та пропозицій десь біля 60-ти повторювалися, і ми їх об’єднували для відправлення запитів по інстанціям. Найчастіше люди скаржилися на відсутність ремонту доріг, обслуговування водогонів, неякісний сигнал або відсутність інтернету, були питання по субсидіях, пошуку роботи, благоустрою кладовищ, освітленню вулиць, благоустрою пляжів, автобусному сполученню, питали й про роботу пошти. Наразі ми вже отримали відповіді на 57 запитів зі скриньок, ще 46 у роботі. Відповіді спеціалістів та експертів опубліковані в рубриці “Життя громади”.

Спочатку ми планували, що це буде колонка в газеті, яка буде виходити два рази на місяць. Та в реальності вийшло, що відповіді займають по сторінці майже в кожному номері газети, а рубрика стала постійною і найбільш очікуваною у читачів. За три місяці нам не відповіли лише на два журналістські запити. Це були питання троїчан про ремонт дороги Р-66 , які ми направили до Служби автомобільних доріг Луганської області та до Облавтодору.

«Ми думали, що раз на місяць друкуватимемо колонку в газеті. А вийшло, що відповіді займають по сторінці майже в кожному номері, і це найбільш очікувана рубрика»

РП: Про що люди питають, яку інформацію газета шукає для них?

М.Ж.: Всі питання, які ми отримали і продовжуємо отримувати від троїчан, можна умовно розділити на ті, що вирішуються досить оперативно, і “довгострокові” – які “зависають” на кілька місяців, а то й просто лише стоять в порядку денному.

Так, питання особистого характеру – як подати документи на спадщину чи як перевірити стаж роботи – мали швидкий результат та відповіді від спеціалістів.

А питання, для вирішення яких були потрібні кошти (хоч з місцевого бюджету, хоч з державного) так і “зависли” у повітрі. Це ремонт дороги, водогону, будівель соціального і культурного значення на селі, устаткування дитячих майданчиків. Маємо відповіді-відписки від органів місцевого самоврядування: “беремо до уваги ваші пропозиції при формуванні бюджету на наступний рік”, “на це кошти не передбачені в місцевому бюджеті”, “радимо звернутися за роз’ясненнями до обласного департаменту, управління чи філії” та таке інше.

Рубрика «Життя громади» – тепер найбільш популярна у газеті, саме через неї газету чекають та виписують

Але ми знаємо, що у цих випадках головне – не опускати руки, а писати до вищих інстанцій і обов’язково оприлюднювати відповіді в газеті чи на сайті. Залучити до обговорення незалежних фахівців і експертів. Також дуже ефективно запрошувати на “круглі столи” громадських активістів, бо саме вони є індикаторами відношення суспільства до виявленої проблеми. Крім того, ми плануємо дочекатися розподілу бюджету на наступний рік та проаналізуємо чи враховані депутатами пропозиції від народу саме із запитань із “скриньки”. Неодмінно проінформуємо про результати читачів.

А ще дуже важливо акуратно вести діловодство з реєстрації питань, запитів та відповідей на них. У нас в редакції цим займається окрема журналістка, яка і після завершення проекту продовжить цю роботу.

РП: Яку вигоду вже отримала ваша газета від цього проекту? Як змінився тираж, наприклад?

М.Ж.: Коли ми починали проект то тираж газети складав 2000 тисячі екземплярів, а а за три місці став — 2700.

— В торгових закладах, де продається газета, покупці питають номери саме з випусками “Життя громади”, — розповідає менеджерка з розповсюдження газет Вікторія Рижук. — Отже, цей проект дуже вигідний для нас. Потрібно й надалі його продовжувати.

Але це ще не всі наші здобутки.

Нас стали вважати надійними партнерами у просуванні бізнес-ідей та громадських ініціатив саме через появу на шпальтах газети “живого” слова від сільських мешканців, від читачів. Якщо люди довіряють газеті “свої радості і біди” то і поради сприймуть, і рекламу прочитають.

Те, що “скриньки” позитивно спрацювали на імідж газети, ми помітили у активності троїчан під час участі у “круглих столах”.

«Живі» дискусії в редакції допомагають швидше вирішувати актуальні питання, їхня онлайн трансляція гарно залучає аудиторію і все це разом підвищує довіру до газети

Тому було б добре, якби наші підприємці та фермери після завершення проекту допомогли б нам матеріально у проведенні консультацій та івентів для наших читачів. Наприклад, профінасували раз на місяць спецвипуск “Питали-відповідаємо” або стали спонсорами для консультацій у прямому ефірі юриста, лікаря чи вченого.

Тим не менш, якщо навіть так станеться, що ми не знайдемо спонсорів для співфінасування проекту, то будемо його розвивати та впроваджувати власними силами. Поки у людей в громадах є попит на таку інформацію — будемо працювати над тим, щоб вони її отримували.

«Нас стали вважати надійними партнерами у просуванні бізнес-ідей та громадських ініціатив саме через появу на шпальтах газети “живого” слова від сільських мешканців, від читачів»

РП: Що саме бачите як наступний крок розвитку проекту? Що плануєте розвивати восени?

М.Ж.: За три місяці рубрика “Життя громади” з відповідями на питання зі скриньок та фоторепортажі із сіл настільки тісно увійшла в життя троїчан, що тепер ми вже без неї не обійдемося і будемо продовжувати, аж поки це буде цікавити наших читачів.

В планах відвідати Тарасівську сільську раду та село Новочервоне Нижньо-Дуванківського району: чекайте наш журналістський десант у серпні. А у вересні розпочнемо повторний об’їзд всіх громад. Тільки тепер спілкуватися будемо в дещо іншому форматі: привеземо випуски газети з опублікованими матеріалами саме про цю громаду, влаштуємо обговорення і дізнаємося про зміни у вирішенні проблемних питань територій та про нові теми. Тож, грант завершується, а скриньки нікуди не діваються!

Крім того, ми плануємо за наступні півроку навчити наших читачів самостійно писати запити та шукати відповіді на питання, щоб зробити життя в своїх громадах комфортнішим і зручнішим. Адже завдяки проекту ми віднайшли в кожній громаді нових помічників редакції, які разом з нами вчаться вести діалог з місцевою владою як з партнерами.

Наш медійний майданчик відкритий для діалогу і після завершення проекту.

«Завдяки проекту ми в кожній громаді знайшли нових помічників редакції, які разом з нами вчаться вести діалог з місцевою владою як з партнерами»

РП: Поділіться вашими знахідками з колегами! Дайте пораду – на що звертати увагу, щоб такий проект був успішним.

М.Ж.: Три поради із нашого досвіду набивання “шишок” є наступними.

  1. Шукайте однодумців в громаді

В цьому ділі сам у полі не воїн. Ми змогли зрушити цю справу з місця лише завдяки підтримці людей в громадах. Наприклад, встановлення скриньки у людному і доступному місці – справа не з простих, і без допомоги наших місцевих друзів ми б це не посилили. А при їх підтримці і завдяки нагляду за збереженням наші скриньки стоять в магазинах, бібліотеках, школах, адмінцентрах, офісах старостинських округів. І це лише півсправи!

Бо в кожному селі у нас є волонтери, які забирають питання із скриньок і передають до редакції. Це мають бути люди, які користуються повагою в своїх громадах, бо інакше їм не довірять таку місію. Не можу тут втриматися, щоб не навести приклад. Так, арапівці поскаржилися, що в селі дуже слабкий інтернет, і попросили це виправити. А вже через тиждень до редакції зайшов в.о. старости Павло Тараповський і повідомив, що він це питання вирішив, і служба “Телеком” налаштувала зв’язок, кращий в рази, ніж був. А ще він привіз з десяток нових питань зі скриньки.

  1. Робота має бути системною і прозорою

Не можна просто поставити скриньки і нічого не робити. У вас має бути графік поїздок по точках, де ви розставили скриньки. Люди мають бути обізнані, де шукати відповідь і коли. Це може бути постійна рубрика в газеті – і обов’язкові фотозвіти з кожної поїздки.

  1. Інформуйте про результати, навіть якщо вони “мінусові”

Якщо ваші читачі не побачать зрушень у своїх справах, то нових питань просто не буде. Немає відповіді від чиновників – то так і треба писати. Якщо була формальна відписка, то і цього не слід ховати від читачів. Діалог — це наш інструмент. Незрозуміла відповідь на журналістський запит – то ми йдемо і беремо інтерв’ю на цю тему, пишемо запити до інших експертів, організовуємо “круглий стіл” чи інший формат обговорення. Відповідь має знайти логічне завершення для того, хто питав.

 

Більш детальну розповідь про перебіг проекту читайте в авторському блозі Марини Животкової тут: https://troyitske.city/read/blog/36485/znajdemo-rishennya-razom